 |
Український анекдот |
 |
Здоровенькі були!!!
Я, Параска Хряк, – славетний знавець українських анекдотів. Пропоную анекдоти у різноманітному вигляді – з сальцем, гострим слівцем, перчені й скажені, самодостатні й із кумцем (без нього ж ніяк).
Що ж це робиться? Люди лазять по сайтам як самі хочуть – і вдень, і вночі. А що, правда, адже ніхто ж ввічливо не постукає у двері й не скаже, що мовляв „Доброго дня, вам господарі, принесли ось подаруночки”. Людське нахабство просто через край і так кожного дня – і як з цим боротися? Знаєте? Ото ж і я кажу – тільки сміхом. От як тільки засмієшся у відповідь на усілякі негаразди – так все і минеться. Так і ми, то чи в нас негараздів багато, чи вже звикли, а тільки сміємося ми українці – щодня. Тому ця сторінка кожного дня поповнюється новим анекдотом. Врешті-решт, ми з вами зможемо створити неперевершений віртуальний клуб любителів українських анекдотів. Будемо насолоджуватися присмаком яскравого гумору, який вривається у вашу підсвідомість як новий подих, бо ніхто так як українці не відчувають тонку межу між кепкуванням і нахабністю. Те, що ви зараз прочитаєте є надбанням українського народу, невід’ємною частиною його менталітету, те що проростає через підсвідомість і прагне вирватися зовні за найменшої нагоди. Кожна нація може кепкувати з себе, а українці роблять це вишукано.
Ось переконайтеся!
