ВЛАСЕНКО
Олексій Васильович

 

* Спитай мене, спитай

Про рідний виднокрай.

Сумую за тобою,

За Ворсклою рікою.

Блищіть вода, блищіть,

А серденько болить воно, болить,

А водиченька біжить, біжить –

– Немає їй кінця.

Спішить, спішить,

Мов дівчинонька до вінця.

І в цьому бачу знак,

Що жив зовсім не так.

Когось кохав? А як?

І знов сподівання,

Моє незрадливе кохання,

Ти вже на півпуті в дорозі?

Недарма ж бо серце моє в тривозі.

Все ж вірю

В свій радісний час

Журба покине мене враз

* Спадають шовкові дощі тобі на плечі,

А я дивлюсь не надивлюсь в твої вологі очі

Вони ж бо в тебе кольору ночі,

А з вуст твоїх такі солодкі любі речі.

Я вималював тебе з крапель дощу

Таку ніжну, єдину, кохану

І нікуди тепер не відпущу,

Залишайся ж зі мною до рання.

Тебе цілує дощ,

Тобою повен дощ,

А при тобі я тільки – парасолька.

* І знов блукаю у задумі.

Тихо, тепло навкруги.

І вітрів зовсім не чути струмів.

Потомились взимку, спати залягли.

* Не виходячи з лісу,

Хотів послухати я тишу.

Враз стрінув юнку, юнака –

– Стрункий, струнка.

Без турботи , без лиха,

Лишень любов у них та втіха.

Зі мною теж таке бувало,

Та вже давно розтануло, розтало.

В мої колись ти очі заглядала,

Якоїсь відповіді все чекала,

Хоча наперед все так добре знала,

Що не пара ми, не пара …

* І знов зима, лижі, зорі,

Сміється серце на просторі,

Барвистий сніг,

Дзвінкий, гучний твій сміх.

Чого душі моїй ще треба?

Хіба злетіти вище неба?

* МЕДСЕСТРА

Дівчина весела,

Усмішка щаслива,

Всім відкрите серце,

Жартів ціла злива.

Болю враз не станє,

Як тебе побачу.

Ти мене вітаєш,

А я ледь не плачу.

Знаю: співчуваєш

Ти моїй біді,

А для мене значить

Люб і я тобі.

Скоро стану я здоровим,

Рани заживуть.

Тож щасливої дороги

Побажай, мабуть.

м.Золочів

1977р.

* Зриваються дощів каплі густії …

Так і в серці

Обриваються останні надії,

Що знов

У нас з тобою

Заіскриться любов

І буде навіки – навіки.

Ти як і раніше,

Зватемеш мене чоловіком

І щастя родинне вже не покине нас.

А ж ось і дощ вже згас.

Але все це лиш марнії мрії

Серце твоє накрив перший іній.

А значить і щастя моє в других світах.

2009 р.

* Чого ви шукаєте, очі,

В холодній і темній воді?

Чи наглої вічної ночі,

Так нащо ж в такії літа молоді?

Невдачі, поразки в житті ..?

У кого, мій друже, їх не буває?

Вони ж дух тільки гартують,

А не вбивають, а не вбивають.

Криза, крига, крах надій …

Зрозумій мене, зрозумій,

Пожалій мене, пожалій …

Криза, крига, крах –

Яке лихо, який жах!

Серце біль проймає й страх.

І в далечінь нема дороги,

Тільки сум та неясні тривоги.

А я ж бо знаю напевно:

Розтане крига,

Сама собою зникне криза

І знов

Керманичем серця стане любов.

Але тільки той на світі зостається,

Тільки той останній засміється,

Хто не плаче і не гнеться.

2009 г.

ТИСЯЧІ ГАЛАКТИК

Тисячі галактик

наді мною.

Десь і ти там,

зіронько моя.

Рад сіять і я

Ось так з тобою,

Тільки ж як узнати,

Як, мені твоє ім’я?

Про дива космічні,

Про кохання вічне,

Про шовкові ночі,

Веселкові дні

І про мрії чисті

Ті дівочі –

Все про все

Розкажеш ти мені

А якщо ж

Заблуджусь у космічнім

просторі,

Бо до тебе ж

іти та іти,

Бо між нами

світи та світи –

Я не знатиму горя,

Я не знатиму горя,

Бо з тобою

Буде нас двоє:

Щастя ж не зможу свого не знайти.

1979 р.

МИЛЛИОН ГАЛАКТИК

(посвящение жене)

Миллион Галактик

надо мной.

Ты оттуда, женщина моя …

Как мне полюбить тебя

Любовью неземною?

Я спрошу сегодня уТворца.

И Творец

Да вдруг ответит мне:

«Родной, да нету

Краше, выше и сильнее

Любви земной.

Запомни это,

Мой орел молодой»

июль 2008 г.

Ходімо, моя мила, в поле,

Де грають хвилі там шовкові,

Де тільки нами топтана стежина,

Де я тобі казав,

Що в мене ти єдина.

Ти вперше серце

Тут своє відкрила,

Промовила ніжно:

люблю.

І понесли нас

кохання вітрила,

На двох з тобою

щастя я ділю.

ЦЯ МИЛА,
ГРАЦІОЗНА ТИХА НІЧ

Ця мила, граціозна тиха ніч.

Коли самі прийдуть,

Хоч і не клич,

Ті люди не байдужі,

А поезії брати,

Щоб не сидіть в теплі,

А все кудись іти, іти …

Так і мене цієї ночі

Покликав місяць

Добрий чарівник,

Комусь в дорозі рятівник.

Впізнати я не зміг,

Тебе, чарівне поле,

Хоч біля тих самих

же доріг

Все так же мчиш

рікою гомінкою.

Так само вдалину

Мої зовеш ти очі,

Які, пірнувши в саму глибину,

Залишитись там

надовго хочуть.

А вся річ, напевно,

в тім,

Що прив’яв той цвіт.

І здалось очам моїм,

Що це перший

І далекий осені привіт.

8. 06. 1975 р.

(Харківська обл.,

недалеко від Сковородинівки)