ПІСНІ ПРО КОХАННЯ

Ой упала нивка в кiнцi материнка,
Там дiвчина жито жала, сама чорнобривка.

Їде козак полем: Помагай Бiг жати.
Вона стала, одгадала серденьком назвати.

Вона сiя слава на всю Ельтонь пала,
Що дiвчина козаченька серденьком назвала.

А що ж, моя мати, нежонатий ходжу,
Калиноньку ламлю, смуток переношу.

Оженися, синку, оженись Максимку,
Вiзьми собi паняночку дiвку-шинкарiвку.

Шинкарчина дочка зi мною нерiвна,
Ходить вона по риночку, як та королiвна.

Ой з нею не стати, та й не говорити,
Тiльки стати, шапку зняти: Помагай Бiг жити.

Ой упала нивка в кiнцi материнка.
Там дiвчина жито жала, сама чорнобривка.

Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким,
Там орала дiвчинонька воликом чорненьким.

Орала, орала, не вмiла гукати,
Та й наймала москалика ще й у скрипку грати.

Москалик iграє, бровами моргає,
Чорти батька його знають, чого вiн моргає.

Чи на мої воли, на крутiї роги,
Чи на моє бiле личко, на чорнiї брови.

Воли та корови усi у дiбровi,
Бiле личко рум`яниться, веселяться брови.

Ой полинув сизий голуб у поле живитись,
Ой поїхав москаличок у Польщу женитись.

Шумить, шумить дiбровонька, шумить зелененька,
Плаче, плаче дiвчинонька, плаче молоденька.

Ой пiду я до домоньку, зайду до комори.
Всього повно в тiй коморi, та немає долi.

Стану бiлу постiль слати та й думку думати,
Бiла постiль менi чорна, нi з ким розмовляти.

Ой прилинув сизий голуб з поля не наївшись.
Ой приїхав москаличок з Польщi не женившись.

Ой не шуми дiбровонько, та ти зелененька.
Не плач, не плач, дiвчинонько, та ти молоденька.

Ой кошу, я кошу посеред покосу,
А такую паняночку любити не брошу.

Пiду я на рiчку, та пiймаю щучку,
Вiзьму я паняночку за бiлую ручку.

Пiвень волохатий
Ходить коло хати.
Ой не гуди, голубоньку,
Не гуди, ти небоже!
Даруй менi, милий боже,
Кого я люблю дуже!
Хоч я худобоньки не матиму –
Горя не знатиму.
З великою худобою
Живуть люди в досадi,
А з милою дружиною
Хоч серденько в одрадi.

Ой умру я, умру
Та буду дивитись,
Чи буде мiй милесенький
По менi журитись.

Померла й дивлюся –
В жупан убирається,
Сiдла коня вороного,
Женитись збирається.

А я як схоплюся,
За гриву схвачуся:
Постiй, постiй, мiй миленький,
Поки я скiнчуся.

Чи ти чула дiвчинонька,
Як я в тебе вночi був,
Пiд великим вiконечком
Як сивенький голуб гув.

Хоч i чула, хоч не чула,
Та не озивалася,
Та на тебе, моє серце
Та не сподiвалося.

Тече рiчка невеличка
Та спiд саду-винограду.
Кличе козак дiвчиноньку
Та до себе на пораду.

Порадь менi, дiвчинонько,
Як рiдная мати:
Чи менi тепер женитись,
Чи на тебе ждати?

Ой я тобi, козаченько,
I раджу, й не раджу,
Я з тобою вечiр стою,
А на iншого важу.

Вороги б на твого батька,
З твоїми словами.
Батька би на твою спину
Та й iз батогами.

Бодай же ти, дiвчинонько,
Тодi замiж пiшла,
Колиб в полi при дорозi
Зелен-рута зiйшла.

Бодай ж тобi, козаченьку,
Аж тодi жениться,
Як у лiсi на горiсi
Та кукiль вродиться.

Дiвчинонька здогадалась,
Та все руту поливала.
Весна прийшла, рута зiйшла,
Дiвчинонька замiж пiшла.

А у лiсi на горiсi
Кукiль не вродився –
Козак стрий як собака
I ще й не женився.

Сонце низенько,
Вечiр близенько.
Коли ж ти прийдеш,
Милий серденько?

Прийди до мене
В кiмнату спати,
Я ж всiм закажу,
Щоб не знала мати.

А як упускала,
Легенько зiтхала,
А як випускала –
Плакала, ридала.

Тепер же менi,
Хоч з мосту та в воду,
Що не надивилася
Я на твою вроду.

Тепер же менi
Маляра шукати,
Щоб твої брiвоньки
Тай намалювати.

Малювать на стiнi,
Де спати менi,
На тiй же кроватi,
Де менi спочивати.

Я ж тебе люблю,
Як мати дитину,
Ти ж мене покинув
Бiдну сиротину.

Ти ж мене любив,
Як тобi кохалось.
Ти ж мене покинув,
Я сама зосталась.

Хай свiт осуждає,
Хай свiт мене винить.
Лиш, хто любов знає,
Мене не покине.

Ти живеш на горi,
А я пiд горою.
Чи ти тужиш так за мною,
Як я за тобою.

Як би ти так за мною,
Як я за тобою,
Жили б, жили б, серце моє,
Як риба з водою.

Посiю я конопельки,
Верхи зелененькi.
Милий милу покидає –
Вороги раденькi.

Коли ж мене покидаєш,
Покинь хлiба їсти,
Щоб тобi не було важко
Iз iншою сiсти.

Коли ж мене покидаєш,
Покинь води пити,
Щоб тобi не було важко
Iз iншою жити.

Ой iз-за гори тихий вiтер вiє,
Козаченько пшениченьку сiє,
Дiвчинонька молодая обiдати спiє.
Козаченько сiва не доходить,
Дiвчинонька з обiдом приходить.
Дiвчинонько, принiс тебе дiдько –
Розсiяв я пшениченьку рiдко.
Козаченьку, слово твоє пусте,
Та вродиться пшениченька густо.
Козаченько пшениченьку косить,
Дiвчинонька мале дитя
На рученьках носить.
Козаченьку, хоч ти тайся, не тайся,
А сей хлопець у тебе удався.