ПІСНІ ПРО СІМЕЙНЕ ЖИТТЯ

Пила, пила Невмириха на меду,
Та пропила свою дочку молоду.

Нащо ж мати моя мене караєш,
Що за того Шинкаренка оддаєш?

Наступила чорна хмара, темна нiч.
Ой не люблю Шинкаренка, пiду прiч.

Пiшла, пiшла Невмирiвна горою,
А за нею Шинкаренко другою.

Як нажене Невмирiвну та не б`є,
А все гострими словами картає.

Чого, чого, Невмирiвно, пiшки йдеш?
Хiба в мене коней в стайнi немає?

Нащо ж менi твої конi воронi?
Ти багатий, не пiд мисленьки менi.

Пiшла, пiшла Невмирiвна пожарем,
А за нею Шинкаренко сам конем.

Як нажене Невмирiвну, та не б`є,
А все гострими словами картає.

Чого, чого, Невмирiвно, боса йдеш?
Та хiба чобiт у мене не має?

Нащо менi будуть чоботи твої?
Ти багатий, не пiд мисленьки менi.

Ой дай менi, Шинкаренку, ножечка,
Та й одрiзати бiлого рубечка.

Зав`язати свою бiлу нiженьку,
Щоб ступити знову на дорiженьку.

Не врiзала Невмирiвна рубечка,
Лиш порiзала щирого сердечка.

Бери ж мене, Шинкаренку, на коня,
Тепер буду, Шинкаренку, вся твоя.

Ой оддала мене мати
Далеко од хати,
Заказала менi мати
Сiм год не бувати.

А я матерi не чула,
У год прилинула.
По-над хатою лiтала,
Матiр виглядала.


Як я сяду, як я паду
У матiнки у саду,
Закую я, заспiваю
Трьома голосами.

А ось iде моя мати
Зозулi питати,
А за нею менший брат
Та й зозуленьку стрiлять.

Ой не стрiляй, мiй синочку
Та й цiєї зозулочки.
Ой як же цiй зозуленцi на калинонцi,
То так моїй дидитонцi на Вкраїнонцi.

Ой хотiла мене мати
Та за нелюба оддати,
Заказала менi мати
Та кровать тесати,
Дуже високу,
В розгiн широку.
Класти з краю нелюбого,
А я iз другого.
Зiронька зiйшла,
Мила спать лягла.
А друга зiйшла –
Прокинулася,
Од свого нелюба
Одвернулася.
Голову одвернула
Та важко зiтхнула.
Чого ти, мила, важко зiтхаєш?
Хiба ж ти мого хлiба-солi не маєш?
Я хлiб-сiль маю i не понехаю,
Та за тобою, нелюбе, життя не маю.
Ходить смертонька по сiнях, по хатi,
Хоче смертонька нелюба забрати.
Смертонько, матiнко,
Не бери ж ти його,
Вiзьми мене молоденьку,
Як у саду вишеньку.
Скажуть люди, що я його не любила,
Та скажуть люди, що я його й погубила.

Як хотiла мене мати
За хорошого оддати.
Та оддала за такого
За п`яницю, за гiркого.

П`є мiй муж недiлю,
Нiчого не вдiю.
П`є мiй муж другую,
А я все сумую.

П`є п`яниця третю,
А я вже не втерплю.
П`є п`яниця п`яту –
Вигнала iз хати.

Посилала мене мати
Та п`яниченьку шукати.
Я забула розпитать,
Де п`яниченьку шукать.

Чи у лузi при дорозi,
Чи на лютiм на морозi,
Чи в козакiв на Дону,
Чи в шинкарки на дому.

У шинкарки на дому
Пропив свою худобу.
Чоловiче, пропою:
Горе менi з тобою!

Пропив бички i телички,
I червонi черевички,
Пропив хату i кiмнату,
Саму мене пребагату.

Пропив свиту i сорочку,
Сам же сидить у куточку.
Не жалiйте голяка,
Бо його доля така.

Була у мене жiнка,
Була у мене любка,
Сивая голубка.
Та послала мене жiнка
У лiс по дрова,
Дала ж менi кобилу,
Та й дала ж менi слiпую,
Та й дала менi хромую,
Щоб я утомився,
Та в лiсi забарився.
А Бог менi погодив,
Вовк кобилу задавив,
А я не утомився,
В лiсi не забарився.
Дала ж менi сокиру,
Дала ж тупую,
Щоб я утомився,
Та в лiсi забарився.
А Бог менi погодив,
Я сокиру загубив,
А я ж не утомився
В лiсi не забарився.
Дала ж менi хлiба,
Дала ж менi цвiлого,
Щоб я утомився
Та в лiсi забарився…

Погнала бабусенька курiпочок пасти.
Сама сiла на могильцi куделечку прясти.

Де не взялась тая шульга, ухопила двоє.
Сама швидко повернулась, задавила троє.

Ой пригнала бабусенька курiпок додому
Не долiчив старий дiд п`ятеро по тому.

Як ухватив старий дiд iз воза притику,
Та побив вiн старiй бабi i спину i пику.

Бодай тобi, старий дiду, голова облiзла,
Що я пiсля твого бою i на пiч не злiзла.