ЧУМАЦЬКІ ПІСНІ

Ой на горi огонь горить,
А в Києвi димно.
Пiшли нашi чумаченьки,
За пилом не видно.

Ой у лузi кринеченьки,
Вода ключевая.
Ой там нашi чумаченьки
Волiв напувають.

Воли ревуть, води не п`ють,
В Крим дорiжку чують,
Дальнюю дорiженьку –
Ревуть, вередують.

Бодай же ви, сiрi воли,
В Крим не заходили,
Як ви менi чумаковi
Жалю наробили.

Як тяглись чумаки з Криму,
Воли припадали.
А над ними чумаками
Ворони кружляли.

Занедужав чумаченько
У четвер над вечiр.
Положили чумаченька
На кожух овечий.

Ой помер наш чумаченько
В недiленьку вранцi –
Поховали чумаченька
У зеленiй травцi.

Ой летiла зозуленька,
Тай казала: ку-ку.
Не жди мати сина свого
Тепер i до вiку.

Якби в тої у матусi
Золотiї крила,
Все би поле iзлiтала,
Шукала б могилу.

Сiла би на могилочку,
Жалiбно кувала,
Iз рiдненьким своїм сином
Тихо б розмовляла.

Подай, подай, мiй синочку,
Правую рученьку.
Промов, промов, дорогенький
Хоч слово одненьке.

Ой не можу, моя мати,
Рученьки подати,
Ой не можу, моя мати,
З Вами розмовляти.

Ой летить пугач через чисте поле, пугач та до пуги.
Збирайтеся славнi нашi чумаченьки ночувать до лугу.

Радi б ми всi збиратися, та чумак занедужав.
Вiн своєї голiвоньки тай пiднять не подужа.

Занедужав славний чумаченько, на яремце схилився.
Та вiн правою рукою за серце вхопився.

Воли ж мої половiї, хто вам паном буде,
Як мене на бiлiм свiтi вже завтра не буде.

Помер, помер славний чумаченько в недiленьку вранцi,
Заховали чумаченька у зеленiй травцi.

Збудували та славному чумаченьку труну iз рогожi,
Поховали славного чумаченька в степу при дорозi.